Від

Лейтмотив до кожного уроку

15.09.2020 в Навчання

В Гуманній педагогіці рекомендується брати на кожен урок якийсь лейтмотив (незалежно від предмету) - якусь крилату фразу для осмислення учнів, щоб крім знаннєвого компоненту було ще й спонукання до філософського осмислення свого життя. На все про все - одна-дві хвилини, але учень бере цю думку й десь там вона у нім може ожити в певний момент життя. Тут кожна фраза - готовий лейтмотив.


Знайти там, де інші гублять
Не порадою підтримуй, а рукою.
Навчися слухати – і зрозумієш, що кожна людина знає щось невідоме тобі.
Хочеш зрозуміти близьку людину, не до слів прислухайся, а до того, про що вона мовчить.
Не теревень про життя, а живи ним.
Не проповідуй благі вісті, а створюй їх.
Не збивай ціну, а створюй цінності.
Допомагай людям, а перш за все – собі.
Не шукай ґанджу там, де тобі раді.
Плач не від невдач, а невдачі – від плачу.
Мати заняття для душі – діставати кожен день подарунки.
Птахи і риби знають: проти вітру легше летіти, проти води легше пливти.
З неприємними й самому неприємно. З неохайними й сам себе чуєш брудним.
Бійся, але страху не допускай.
Побачив біду – повертай у другий бік.
Майдруй колами і щоб у центрі завжди залишалося найважливіше.
Подорожі не тільки відкриють для тебе цікаві місця, але й тебе самого зроблять цікавішим.
Мудрість – бути розумнішим, ніж ти є насправді.
Свобода – це довіряти собі.
Шукаєш вихід – вернися до входу.
Якщо роботу робити добре, рано чи пізно все стане добре.
Якщо опиратимешся течії життя – опинишся на дні.
Всі поводяться не так, як хочеться комусь. І ти також.
Ніколи не пізно сказати: «ще не пізно».
Радість – сестра простоти.
Плекай намір, а життя вивірить замір.
Коли не знаєш, що придумати, не думай. Коли не знаєш, що робити, все одно роби.
Слова – полова, поки не стали ділом. Плани – повітря, поки не відбулися.
Твої слова, думки, труди можуть привласнити. Єдино твоїм залишається до кінця лише тіло.
Ти не кращий і не гірший за когось. Ти – інший.
Не соромся маленьких кроків. Слимаки теж вилізають на вершину гори.
Чим вище стоятимеш, тим більшою буде тінь.
Глибокий мозок, як глибока вода, – не хвилюється.
На полі битви життя нема непоранених. Дбайливо зцілюй рану за раною, не давай їм кровоточити.
Слухай не уста свої, а тишу свого серця.
Лічити дні – це подовжувати роки.
Стеж за словами: вони живуть довше, ніж ти гадаєш, – як добрі, так і лихі.
Кожен білий день прояснює щось у твоїй голові.
На життєвих дорогах пам’ятай не стільки куди йдеш, а – за чим ідеш.
Скаржишся, нарікаєш, звинувачуєш – значить, жалієш себе.
Будеш горіти в роботі – скоро згориш.
Терплячість і працьовитість коштують більше за талант.
Не гонися за дешевим, малоцінним, звикай до повноцінного.
Наші близькі – це те, що найближче до серця.
Добром не розкидайся, давай з доброї волі.
Клопіт любить тих, хто від нього втікає.
Не хочеш почути дурниці – не питай дурне.
Чекай, але не очікуй. Надійся, але не сподівайся чуда.
Високо не несися, але заглядай високо.
Не красуйся, але роби все красиво.
Не будь корисливим, але розрізняй некорисне.
Роби не те, що легше, а що потрібне.
Якщо не маєш того, що хочеш, уяви, що маєш.
Якщо не вдалося щось зробити, треба переробити.
Можеш не бути кращим, зате можеш бути особливим.
Більшість людей чекає твого кроку назустріч. І життя чекає також.
Найкращими друзями стають незнайомці.
Відкриєшся людям – втворяться двері й тобі.
Не бувай там, де погано чуєшся. Не вертайся туди, де відчуваєш провину.
Мирослав Дочинець. "Золотий час. Одкровення карпатського знатника". Фрагмент із книги, що виходить за кілька днів.

Поширити

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *